/Files/images/байда.jpgДмитро Вишневецький

Народився в м. Вишневці на Волині в князівській родині. Набув великого досвіду в боротьбі з турками і татарами. Був черкаським і канівським старостою. У 1552 р. заклав укріплення на острові Мала Хортиця. У 1557 р. ця фортеця витримала 24-денну облогу татарського війська. Ходив у походи на турецькі та татарські фортеці Очаків, Ісламкерман та у Молдавію. У 1564 р. потрапив у полон до турків і був страчений за наказом турецького султана.

/Files/images/пыдкова.jpg Іван Підкова

Третій кошовий отаман, який був прозваний так за надзвичайну силу, бо гнув, ламав і розривав підкови, неначе папірці. Відібрав у Туреччини Молдавію і став її володарем. На вищі посади в Молдавії він призначав своїх соратників. Після цього турецький султан став погрожувати Польщі війною, якщо вона не покарає Підкову. Хитрістю був заманений польським королем до Львова, ув'язнений там, а потім страчений.

/Files/images/косинський.jpg Криштоф Косинський

Походить зі шляхетської родини Підляшшя, гетьман реєстрового козацтва. На Січі з'явився у 1590 р. і згодом серед січового товариства дістав ім'я "Заслуженого козака", неодноразово виявляв мужність і військовий талант у боротьбі з татарами. Польський король надавав йому за службу маєток, але білоцерківський староста Я. Острозький не допустив його до цієї землі. Цей конфлікт послужив приводом до початку козацького повстання. Зібравши загін козаків, він вирушив проти панів, а згодом до них приєдналися селяни і городяни.

/Files/images/наливайко.jpgСеверин Наливайко

Народився в місті Гусятин на Поділлі. Здобув освіту в Острозькій академії, де викладав його старший брат Дем'ян. Ходив у походи проти турків та татар, на Молдавію. Перебував на службі у магната Острозького, був свідком повстання Косинського. За наказом брацлавського старости А. Калиновського у Наливайка відібрали землю, а батька закатували. Згодом він залишає службу і створює озброєний загін. Йому на допомогу приходять запорожці разом з гетьманом Г. Лободою. Страчений 11 квітня 1597 р. у Варшаві.

/Files/images/иван.jpg Іван Федоров

Видатний друкар і книгодавець. Працював у друкарні в Москві, потім - у друкарні білоруського магната Г. Хоткевича. Останні роки працював на Україні: у Львові, у с. Дермані, в Острозі. Видав в Україні перші друковіна книги "Апостол" і "Буквар". Заснував Острозьку друкарню, де під його керівництвом надруковано Острозьку Біблію. Брав участь у редагуванні та оформленні книг, писав передмови, був талановитим новатором у галузі поліграфічної техніки. Помер у 1583 р.

/Files/images/иов бор.jpg Іов Борецький

Український церковний, політичний і освітній діяч. Народився на Львівщині, навчався у Львівській братській школі, а потім за кордоном. Працював учителем, а потім ректором Львівської братської школи. У 1618 р. був обраний настоятелем Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. У 1620 р. висвячений митрополитом. Великі надії покладав на розвиток освіти та книгодрукування, заснував Київську братську школу і був її покровителем.

/Files/images/могила 2.jpgПетро Могила

Народився 1596 р. в сім'ї молдовського господаря, навчався у Львівській братській школі, а потім у європейських університетах. Служив у польському війську, брав участь у битві під Хотином, але згодом постригся в ченці. У 1627 р. затверджений архімандритом Києво-Печерської лаври, а 1632 р. - митрополитом Київським і Галицьким. Був видатним богословом і організатором. З його ім'ям пов'язана нова доба в історії Української православної церкви.

/Files/images/кышка.jpg Самійло Кішка

Учасник морських походів проти турків та татар. Під час одного з них потрапив у полон, де перебував 25 років. У 1599 р. організував повстання українських невільників на турецькій галері, які, перебивши команду, повернулися в Україну. У 1600 р. козаки обрали його гетьманом. Домігся від польського короля скасування баніції (закону про визнання козаків поза законом), внаслідок чого козацтво було визнане як окремий суспільний стан. Помер у 1620 р.

/Files/images/Петро_Конашевич-Сагайдачний.jpgПетро Конашевич-Сагайдачний

Походив зі шляхетського роду з-під Самбора в Галичині, навчався в Острозькій академії, згодом подався в козаки, де його обрали гетьманом. Своє прізвисько Сагайдачний отримав від слова "сагайдак" (колчан для стріл), бо вмів добре стріляти з лука. Захоплювався військовою справою, очолював походи запорожців на турецьку фортецю Варну (1605), на Кафу (1606), в Росію (1617), в Туреччину (1621), під час яких здобув славу полководця. Всі проблеми з польським урядом намагався вирішувати мирним шляхом. Брав участь у Хотинській війні на боці Польщі. Дбав про культурне піднесення України.

/Files/images/трясило.jpgТарас Федорович (Трясило)

Обіймав посаду корсунського полковника, а з 1629 р. - козацький гетьман. Навесні 1630 р. очолив повстання проти польської влади на Київщині та Полтавщині. Завдав поразки польським військам під Корсунем і здобув Переяслав, який польські війська так і не змогли відбити у повстанців. 20 травня 1630 р. влаштував полякам "Тарасову ніч", знищивщи велику кількість ворогів, причому багатьох представників найшляхетніших польських родів. Після укладення Переяславської угоди (29.05.1630), яка підтвердила умови Куруківської угоди і збільшила реєстр до 8 тис., Трясило з частиною козаків відійшов на Запорожжя, пізніше намагався організувати нове повстання проти Польщі.

/Files/images/сулима.jpg Іван Сулима

Народився на Чернігівщині в родині дрібного шляхтича. гетьман нереєстрових козаків, брав участь у походах проти турків та татар. У 1635 р. очолив повстання козаків, з якими захопив і зруйнував фортецю Кодак. Схоплений поляками і разом з іншими учасниками повстання страчений.

/Files/images/бут.jpg Павло Бут (Павлюк)

Гетьман нереєстрового козацтва, очолив повстання 1637 р. проти Польщі, закликав рішуче стати "за віру християнську і наші золоті вольності". Його сподвижниками були Карпо Скидан, Дмитро Гуня, Семен Биховець. На допомогу козакам виступили загони селян та міщан Подніпров'я і Лівобережжя, але ці загони діяли роз'єднано і мали погане озброєння. Після програної битви під кумейками 6 грудня 1637 р. повстанці потрапили в облогу, і Бут вимушений був піти на переговори, де був підступно схоплений і пізніше страчений у Варшаві.

/Files/images/острянин.jpg Яків Острянин

Один із керівників повстання 1638 р. проти Польщі. У 1633 р. обраний полковником реєстрового козацтва, брав участь у війні із московським військом (1634) на Сіверщині.після поразки Павлюка під Кумейками обраний нереєстровими козаками гетьманом, підняв козаків на повстання. Переміг польське військо у квітні 1638 р. під містом Говтвою, а у травні зазнав поразки під Лубнами. Разом із частиною козаків відступив на Слобідську Україну, оселився поблизу Чугуєва. загинув під час козацьких заворушень.

Дмитро Гуня

Походив ймовірно з козацької родини Київщини. Козацький гетьман 1638 р. Після поразки Павлюка під Кумейками вдалим маневром врятував козацький загін від розгрому. Очолив повстання 1638 р. після того, як Острянин пішов на Слобожанщину. Довго тримав оборону в урочищі Старці, але 7 серпня 1638 р. вимушений був скласти зброю.

/Files/images/богдан.jpg Богдан хмельницький

Народився 1595 р в сім'ї чигиринського сотника Михайла хмельницького, навчався в Київській братській школі, а потім у єзуїтській колегії у Львові. був обдарований природним розумом і дуже освічений, знав 7 мов. Вступив до козацького війська, брав участь у військових походах проти турків та татар, у битві під Цецорою потрапив у полон. Після полону стає реєстровим козаком, бере участь в походах, спочатку обіймає посаду писаря, а потім сотника. Не раз їздив з козацьким посольством до польського короля, де відстоював інтереси українського козацтва. У 1647 р його заарештовано польською владою. Звільнившись, втікає до Запоріжжя, де у 1648 р. його обирають гетьманом.

/Files/images/виговский.jpg Іван Виговський

Походив із старовинного шляхетського роду, закінчив Києво-Могилянський колегіум, служив у державних установах. У роки Визвольної війни був одним із найближчих соратників Хмельницького, генеральним писарем Війська запорозького. По смерті Хмельницького був наказним гетьманом при Юрії хмельницькому , а потім домігся одержання гетьманської булави. Проводив антимосковську політику, розгромив промосковське повстання козаків 1658 р., а також російські війська під Конотопом у 1659 р. Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою. У жовтні 1659 р. на Чорній раді був усунений від влади і повернув гетьманську булаву Юрію Хмельницькому. Після цього перебував на польській державній службі. За наказом Павла Тетері був заарештований і розстріляний.

Юрій Хмельницький/Files/images/юрий хм.jpg

Син гетьмана Б. Хмкльницького, здобув гарну домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії. Гетьман України в 1657р. та в 1659-1663 рр.. прагнув продовжити справу батька, шукав союзника, який гарантував би незалежність України. 27 жовтня 1659 р. уклав Переяславський договір з Росією, який істотно обмежував суверенітет України. 18 жовтня 1660 р. підписав з Польщею Слободищенський трактат, відповідно до якого Україна знову поверталася під владу Польщі на правах автономії. У січні 1663 р. зрікається гетьманської булави і йде до монастиря. У 1670 р. Юрія захопили кримські татари і відправили до Константинополя. У 1677 р.він був звільнений і прибув до України.У зверненні до народу титулував себе "Князем сарматським та вождем Війська Запорозького".Постійні безцільні кари і гноблення народу змусили турецького пашу заарештувати Юрія; він був привезений до Кам'янець-Подільський, засуджений до смертної кари і задушений, а труп його кинутий у воду. Це було наприкінці 1685.

Павло Тетеря

/Files/images/тетеря.jpg

Походив зі шляхетського роду, мав гарну освіту, один із найвизначніших дипломатів часів Б. Хмельницького. Брав участь майже в усіх міждержавних переговорах, виїджав із дипломатичними місіями до інших країн. Гетьман Правобережної України в 1663-1665 рр. Підтримав похід Яна Казимира на Лівобережжя, намагаючись об'єднати Україну під єдиною булавою і зверхністю польського короля. Своєю політикою викликав невдоволення серед козаків, що призвело до повстання. Зазнавши поразки від повстанців, зрікається гетьтманства і виїжджає до Польщі, де згодом був отруєний.

/Files/images/брюх.png Іван Брюховецький

Гетьман Лівобережної України в 1663-1668 рр. з 1648 р. перебував при дворі Б. Хмельницького, займався вихованням його сина Юрія, виконував дипломатичні доручення. 1659 р. обраний кошовим отаманом. Посів промосковську орієнтацію і цим забезпечив підтримку своєї кандидатури на гетьманство царським урядом. Засуджував політику козацької старшини, чим привернув на свій бік козацькі низи. Спроби припинити колонізаторську політику російського уряду були невдалими, тому політичний авторитет його починає падати. Щоб виправити ситуацію, він оголошує про розрив з Москвою.7 червня 1668 р. під час об'єднання військ Правобережної і лівобережної України лівобережні козаки розтерзали Брюховецького. Похований за наказом гетьмана Дорошенка в Гадячі з усіма гетьманськими почестями.

Петро Дорошенко

/Files/images/дорошенко.jpgНародився в Чигирині 1627 р., був онуком гетьмана Михайла Дорошенка, навчався в Києво-Могилянській академії. Активний учасник Національно-визвольної війни українського народу. У 1665 р. став гетьманом Правобережної України, рішуче виступає проти умов Андрусівського договору, прагне до об'єднання Лівобережної і Правобережної України. У 1668 р. здійснив похід на Лівобережжя, де біля м. Опішня козаки проголосили його гетьманом обох берегів Дніпра. В умовах спровокованої сусідніми державами політичної боротьби пішов у березні 1669 р. на прийняття турецького протекторату. У розпалі народного обурення спустошенням України турецько-татарською та польською арміями складає гетьманські повноваження. У березні 1677 р. вивезений до Москви. Останні роки провів у своєму маєтку в с. Ярополче Волоколамського повіту.

/Files/images/многогр.jpgДем'ян Многогрішний

Народився в селянській родині під Коропом на Чернігівщині, брав участь у багатьох битвах Національно-визвольної війни. Був противником Андрусівської угоди, у 1668 р. призначений П. Дорошенком наказним гетьманом Лівобережної України. Під тиском старшини пішов на переговори з Москвою, що завершилися укладанням Глухівських статей і проголошенням його гетьманом Лівобережної України. Намагався проводити політику на захист державних інтересів України: домігся, щоб Київ залишився у складі Лівобережної України, намагався послабити політичну роль старшини, вів таємні переговори з Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини. Виданий козацькою старшиною царському уряду, звинувачений у зраді, підданий жорстоким тортурам, засуджений до довічного ув'язнення, вивезений з родиною до Сибіру, помер у 1707 р. в Іркутську.

/Files/images/самойлович.jpg Іван Самойлович

Походив із родини священника, навчався в Києво-Могилянській академії, згодом вступає до козацького війська. Обіймав посади наказного полковника Прилуцького полку, Чернігівського полковника, генерального судді. У 1672 р. обирається гетьманом Лівобережної України й укладає угоду з російським урядом - Конотопські статті. У 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Правобережної України. керував полками у війні проти туреччини в 1677-1678 рр. Відстоював державні інтереси у відносинах з Москвою. У 1687 р. очолював козацькі полки в Першому Кримському поході царських військ і був звинувачений у його невдачі, засланий до Тобольська, де й помер.

Іван Сірко

/Files/images/сірко.jpgНародився у слободі Мерефа на Харківщині. У 1646 р. воював на території Франції у козацькому загоні, який найняв уряд Людовика ХІY. Учасник Національно-визвольної війни. Виступив проти політики гетьмана І. Виговського, вів воєнні дії проти П. Тетері, мав суперечності з гетьманом І. Брюховецьким і П. Дорошенком. Провів ряд походів проти турків та татар. Найбільші з них: 1660-1661 рр. - походи на Крим; 1663 р. - два великі походи на Перекоп; 1667 р. - похід на Крим, змусив ханський двір переховуватися в горах; 1673-1675 рр. - походи на Очаків, Ізмаїл і Перекоп. Здобув всенародне визнання й безмежну вдячність, 15 разів обирався кошовим отаманом. Герой багатьох народих легенд, переказів, літературних творів, творів образотворчого мистецтва.

Іван Мазепа

/Files/images/мазепа.jpgНародився на Київщині 1639 р. в селі Мазепинці в сім'ї українського шляхтича. Навчався в Києво-Могилянській академії та єзуїтській колегії у Варшаві та Полоцьку, служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира, певний час перебував за кордоном, де вивчав іноземні мови, військову справу, дипломатію. Був одним із прибічників гетьмана Дорошенка, обіймав посади генерального писаря та генерального осаввула. Був гетьманом України з 1687 до 1708 рр., прагнув подолати наслідки руїни, об'єднати всі українські землі під владою одного гетьмана, зберегти українську державність, піднести господарське і культурне життя. Але неспроможність знайти підтримку серед населення і складність зовнішньополітичної ситуації завадили здійсненню його грандіозних планів. Помер у вигнанні на території Молдавії у 1709 р.

/Files/images/палій.jpg Семен Палій

Справжнє прізвище Гурко. Народився в містечку Борзна на Чернігівщині в міщанській родині. Навчався в Києво-Могилянській колегії, в 70-х роках ХYІІ ст. подався на запоріжжя, де відзначився військовими та організаторськими здібностями. Загін козаків, ним очолюваний, брав участь у розгромі турків під Віднем, за ці події отримав прізвисько "віденський богатир". У 1685 р. разом з А. Абазином і З. Іскрою отримав дозвіл перейти на малозаселену територію Правобережжя. Під його проводом частина правобережжя фактично звільнилася з-під влади польської шляхти, тут було запроваджено полково-сотенний устрій. У 1699 р. польський уряд прийняв постанову про ліквідацію козаччини, що призвело до розгортання на Правобережжі національно-визвольного повстання під проводом С. Палія, яке поширилося на значну територію. Август ІІ звернувся до Москви з проханням допомогти придушити повстання. З цією метою війська І. Мазепи ступили на Правобережжя, зайняли Київщину і волинь. 1704 р. С. Палій був заарештований, засланий до Сибіру.

/Files/images/орлик.jpg Пилип Орлик

Народився 1672 р. внеподалік Вільнюса, навчався в єзуїтському колегіумі та Києво-Могилянській колегії. Був управителем справ Генеральної військової канцелярії, потім генеральним писарем і найближчим радником І. Мазепи. Підтримав антиколоніальне повстання Івана Мазепи, після поразки в Полтавській битві вирушив разом з ним в еміграцю. По смерті Мазепи був обраний гетьманом. Між ним і козаками було укладено угоду "Пакти і Конституція П. Орлика". У 1711 р. організував похід на Правобережжя, під час якого правобережні полки визнали його владу. Протягом 1711-1714 рр. робив спроби організувати антимосковську коаліцію. Був останнім гетьманом доби Гетьманщини, який поставив питання про створення незалежної Української держави. Помер у 1742 р. у Яссах.

Іван Скоропадський

Народився 1646 р. в Умані, походив з козацько-старшинського роду. Був військовим канцеляристом у гетьмана І. Самойловича, генеральним бунчужним, генеральним осавулом, полковником Стародубського полку. Прихильно ставився до гетьмана Мазепи, але на бік шведів з ним не перейшов. Підготував проект нової міждержавної угоди з Росією "Решетилівські статті", що передбачали зміцнення державного становища Гетьманщини, однак не були затверджені Петром І. За його правління російський уряд значно обмежив державні права Гетьманщини. Протягом свого правління намагався протестувати проти колоніальної політики царського уряду та обстоював залишки автономії Гетьманщини, проте, позбавлений реальної влади, він не міг вплинути на становище в Україні. Помер у 1722 р., похований у монастирі під Глуховим.

Павло Полуботок

Народився у 1660 р., походив із козацько-старшинського роду, навчався в Києво-Могилянській академії. Служив у козацькому війську, брав участь у старшинській змові проти І. Мазепи, за що був позбавлений маєтностей й усунення від державної діяльності. З 1706 р. - полковник чернігівський, у 1708 р. був претендом на гетьманство, у 1722 р. стає наказним гетьманом після смерті І. Скоропадського. Активно підтримував домагання української старшини відновити гетьманство та ліквідувати Малоросійську колегію. Був викликаний Петром І до Петербурга, де вручив йому петицію про відновлення державних прав України. У 1723 р. був заарештований та ув'язнений у Петропавловській фортеці, де й помер 18 грудня 1724 р.

Данило Апостол

Народився 1654 р. на Полтавщині, походив із козацько-старшинського роду. був миргородським полковником, брав участь у походах проти турків та татар, у Північній війні. Бу прихильником І. Мазепи, приєднався до шведської армії, але згодом перейшов на бік Петра І. Один із соратників П. Полуботка, виступав проти обмеження державних прав України. У 1727 р., після відновлення гетьманства, був обраний гетьманом. Подав петицію царю про відновлення державних прав України, провів ряд адміністративних та економічних реформ, які ставили на меті упорядкування державного життя Гетьманщини. Домігся повернення під гетьманську владу запорожців, які з 1708 р. проживали на території Кримського ханства. Помер у 1734 р., похований у селі Великі Сорочинці на Полтавщині.

Kirill Razymovsky by anonymous after Tocque (GIM, 18th c.).jpgКирило Розумовський

Граф, генерал-фельдмаршал, останній гетьман України, народився в селі Лемеші на Чернігівщині в сім'ї козака Григорія Розума. У 14 років потрапив до царського палацу завдяки своєму братові Олексію, який дбав про його навчання. Навчався за кордоном у Німеччині, Франції, Італії. У 18 років призначений президентом Імператорської Академії наук. У лютому 11750 р. проголошений гетьманом України. За столицю обрав місто Батурин. Провів ряд рефоорм, спрямованих на відновлення самостійних дій державно-адміністративних органів Гетьманщини. У 1762 р. брав активну участь у перевороті на користь Катерини ІІ. Після ліквідації гетьманства (1764) був членом Державної ради, а потім одійшов від справ.Останні 9 років життя провів у Батурині, де й помер у 1803 р.

Олекса Довбуш

Керівник руху опришків у 30-40 рр. 18 ст. Народився в селі Печеніжині на Івано-Франківщині в сім'ї селянина. Перші відомості про його героїчну боротьбу проти гнобителів датуються 1738 р. Опорним пунктом його загону була Чорногора у Карпатах, а діяли опришки під його керівництвом у Прикарпатті, Закарпатті та Буковині. загинув О. Довбуш у селі Космачі від руки зрадника С. Дзвінчука. Його образ відтворений у літературі, музиці, образотворчому мистецтві, усній народній творчості. Його ім'ям названі гори у Карпатах, печера на Говерлі та скеля поблизу Яремчі.

Петро Калнишевський

Останній кошовий отаман Запорозької Січі (обирався у 1762 р. та у 1765-1775 рр), талановитий полководець і дипломат. Походив із козацько-старшинського роду Лубенського полку. Обіймав посади полковника, військового осавула, військового судді, кошового отамана Нової Січі. Дбав про колонізацію земель Запоріжжя, поширення хліборобства й торгівлі, їздив до Петербурга, де відстоював військові та адміністративно-територіальні права Запоріжжя від зазіхань російського уряду. Після зруйнування царськими військами Нової Січі в червні 1775 р. був заарештований і за наказом Катерини ІІ засланий до Соловецького монастиря. Понад 25 років провів у жахливих умовах одиночної камери. 2 квітня 1801 р. указом Олександра і був звільнений з монастирської тюрми, але за власним бажанням залишився у монастирі, де незабаром і помер. Похований на подвір'ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором.

Кiлькiсть переглядiв: 205

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.